У новому аналізі науковці вивчали питання щодо безпеки та ефективності різних антитромботичних стратегій після оклюзії вушка лівого передсердя (LAAO) у пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь (ФП).
LAAO стає все більш поширеною процедурою для зниження ризику інсульту та системної емболії для пацієнтів із неклапанною ФП, особливо тих, хто має високий ризик кровотечі, пов’язаної з прийомом антикоагулянтів. Хоча початкові дослідження вимагали антитромботичної терапії антагоністом вітаміну K (АВК) та/або подвійну антиагрегантну терапію (ПААТ) незабаром після імплантації LAAO, було випробувано кілька інших антитромботичних схем. Результати нового метааналізу продемонстрували, що монотерапія прямим пероральним антикоагулянтом (ПОАК) має найнижчий загальний ризик тромбоемболії та кровотечі.
Дослідники провели систематичний пошук в літературі рандомізованих та обсерваційних досліджень, у яких порівнювали більше двох антитромботичних режимів лікування для пацієнтів з неклапанною ФП, яким проводили LAAO з використанням ендокардіальних або епікардіальних пристроїв. Основні досліджувані антитромботичні схеми включали використання прямих пероральних антикоагулянтів (ПОАК), антагоніста вітаміну K (АВК), антитромбоцитарну монотерапію (АТМТ), подвійну антиагрегантну терапію (ПААТ) і комбінації ПОАК або АВК з АТМТ. Основним результатом ефективності був тромбоз, пов’язаний з пристроєм. Також оцінювали смертність від усіх причин і велику кровотечу.
Критеріям включення відповідало 41 дослідження, у якому брали участь 12 451 пацієнт. Схеми терапії ПААТ, ПОАК, ПОАК плюс АТМТ і АВК були кращими, ніж відсутність терапії, щодо запобігання тромбозу, пов’язаного з пристроєм. Терапія ПОАК була пов’язана з нижчою смертністю від усіх причин порівняно з АВК (співвідношення шансів [OR], 0,39; 95% довірчий інтервал [ДI], 0,17-0,89). ПААТ асоціювався з меншою кількістю тромбоемболічних подій (OR, 0,50; 95% ДІ, 0,29-0,88) без різниці в частоті великих кровотечах порівняно з АТМТ. Розглядаючи всі варіанти терапії, терапія ПОАК, швидше за все, мала нижчий ризик тромбоемболії та значної кровотечі.
Автори дійшли висновку, що монотерапія ПОАК мала найвищу ймовірність нижчих тромбоемболічних подій і великої кровотечі у пацієнтів, які проходили процедуру LAAO з приводу неклапанної ФП.
Для пацієнтів, які не переносять антикоагулянтну терапію, ПААТ була пов’язана із меншим ризиком тромбоемболії, але таким же ризиком кровотечі, як АТМТ. Оскільки клініцисти вважають найбільш підходящим антитромботичний режим після LAAO, детальний анамнез кровотечі та оцінка будь-яких модифікованих факторів ризику кровотечі (наприклад, використання НПЗП) є критично важливими. За переконаннями дослідників більшість пацієнтів, які проходять LAAO, отримають користь від монотерапії ПОАК або ПААТ після процедури.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org