Застосування нового визначення ожиріння, запропонованого Комісією журналу The Lancet Diabetes & Endocrinology, у великому аналізі бази даних UK Biobank показало, що як доклінічне, так і клінічне ожиріння є поширеними. При цьому клінічне ожиріння асоціюється з підвищеним ризиком розвитку інсульту, серцевої недостатності та інфаркту міокарда.

Для подолання обмежень традиційного визначення ожиріння на основі індексу маси тіла (ІМТ), Комісія The Lancet Diabetes and Endocrinology у 2025 році запропонувала переглянуте визначення, яке робить акцент на функціональних наслідках, а не лише на порогових значеннях ІМТ.

Дослідники провели ретроспективний когортний аналіз 502 233 дорослих учасників бази UK Biobank з метою оцінки епідеміології доклінічного та клінічного ожиріння і їх зв’язку з виникненням серцево-судинних захворювань.

Було застосовано нове визначення ожиріння, що включало:

·      підвищений відсоток жиру в організмі,

·      ІМТ ≥ 40,

·      або наявність щонайменше двох антропометричних показників надлишкового жировідкладення.

Випадки класифікували як:

доклінічне ожиріння – без функціональних порушень,

клінічне ожиріння – з фізичними обмеженнями або дисфункцією органів, пов’язаною з ожирінням.

На початковому етапі учасники заповнювали детальні анкети щодо соціально-демографічних характеристик, способу життя та медичної історії, а також проходили фізичні обстеження, візуалізаційні дослідження та здавали зразки крові для генетичного та біомаркерного аналізу.

Перехід від доклінічного до клінічного ожиріння оцінювався протягом 12 років спостереження.

Поширеність доклінічного ожиріння становила 31,2%, клінічного ожиріння – 36,6%.

Близько 40% учасників, які за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я раніше класифікувалися як “надмірна вага”, за новими критеріями були перекласифіковані як такі, що мають клінічне ожиріння.

Клінічне ожиріння зустрічалося частіше, ніж доклінічне, серед: чоловіків, людей старшого віку, осіб південноазійського походження, людей із нижчим рівнем освіти або доходу.

Загалом 24,1% осіб протягом періоду спостереження перейшли з доклінічного до клінічного ожиріння.

Серед осіб без серцево-судинних захворювань на момент включення клінічне ожиріння було пов’язане з підвищеним ризиком: інсульту – відносний ризик (HR) 1,51, серцевої недостатності – 2,16, інфаркту міокарда – 1,82.

Дослідники зазначають, що ці спостереження підкреслюють важливість проведення повноцінного збору анамнезу, фізикального обстеження та додаткових досліджень для діагностики ускладнень ожиріння, які часто недооцінюються пацієнтами і залишаються непоміченими лікарями.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org