Результати нового дослідження показали, що підшкірна інʼєкція нового препарату зілебесіран  у поєднанні зі стандартним антигіпертензивним лікуванням суттєво знижує як середній 24-годинний амбулаторний, так і офісний систолічний артеріальний тиск (САТ) порівняно з плацебо через три місяці у пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією.

У цьому міжнародному багатоцентровому дослідженні ІІ фази науковці оцінили ефективність і безпеку додавання нового препарату у 663 пацієнтів (середній вік — 58 років, 43% — жінки, 29% — представники чорної раси). Середній САТ на початку становив 143,4 мм рт. ст., при цьому більшість пацієнтів приймали один або два антигіпертензивних препарати.

Після вступного періоду тривалістю не менше чотирьох тижнів, протягом якого пацієнти отримували один із трьох препаратів один раз на добу — індапамід 2,5 мг (n=130), амлодипін 5 мг (n=240) або олмесартан 40 мг (n=293), — пацієнти, які дотримувалися терапії та мали середній 24-годинний амбулаторний САТ у межах 130–160 мм рт. ст., були рандомізовані до однієї підшкірної інʼєкції зілебесірану 600 мг або плацебо.

Результати показали суттєве додаткове зниження середнього 24-годинного амбулаторного САТ у групі зілебесіран порівняно з плацебо для кожної схеми фонової терапії через 3 місяці. Різниця середніх значень становила:

 –12,1 мм рт. ст. для індапаміду (p<0,001),

–9,7 мм рт. ст. для амлодипіну (p<0,001),

 –4,5 мм рт. ст. для олмесартану (p=0,02).

Крім того, різниця в офісному САТ через три місяці була ще більшою на користь зілебесіран:

 –18,5 мм рт. ст. для індапаміду,

 –10,2 мм рт. ст. для амлодипіну,

 –6,7 мм рт. ст. для олмесартану.

Через шість місяців значуще зниження САТ зберігалося у групах індапаміду та амлодипіну, але не в групі олмесартану. У групі олмесартану середня зміна офісного САТ залишалася на користь зілебесірану, однак для 24-годинного амбулаторного САТ статистичної значущості не було досягнуто.

Серйозні побічні явища спостерігались загалом рідко, але були частішими у групі досліджуваного препарату, ніж у групі плацебо:

 гіперкаліємія — 5,5% проти 1,8%,

 гіпотензія — 4,3% проти 2,1%,

 гостра ниркова недостатність — 4,9% проти 1,5%.

Більшість побічних явищ були легкими та минули самостійно без необхідності медичного втручання.

Науковці зазначають, що, хоча для визначення довгострокового профілю безпеки зілебесірану потрібні подальші дослідження, ці результати доповнюють зростаючу базу доказів на користь терапії з використанням РНК-інтерференції, спрямованої на печінковий ангіотензиноген, як нової стратегії лікування артеріальної гіпертензії.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org