Результати нового дослідження показали, що у пацієнтів з однобічними адреналовими інциденталомами та легкою автономною секрецією кортизолу (МАСКС) адреналектомія добре переносилася та дозволяла зменшити або повністю припинити антигіпертензивну терапію при збереженні артеріального тиску в межах норми.

Дослідники провели це клінічне дослідження в університетських лікарнях Європи для оцінки впливу адреналектомії на артеріальну гіпертензію у пацієнтів з однобічними доброякісними адреналовими інциденталомами та МАСКС.

Було включено пацієнтів з однобічною адреналовою аденомою (≥ 2 см) і МАСКС, у яких гіпертензію підтверджено багаторазовими вимірюваннями артеріального тиску вдома. Застосовувалась стандартизована покрокова антигіпертензивна терапія до досягнення нормалізації показників (< 135/85 мм рт. ст.).

Загалом 52 пацієнти (медіанний вік — 63,3 роки; 69% жінки) були рандомізовані на проведення адреналектомії або консервативне ведення з подальшим спостереженням протягом 13 місяців. Після рандомізації антигіпертензивні препарати коригували відповідно до покрокового підходу.

Первинною кінцевою точкою було визначено частку пацієнтів у кожній групі, які зменшили антигіпертензивну терапію щонайменше на один рівень при збереженні нормального домашнього артеріального тиску (< 135/85 мм рт. ст.).

У групі адреналектомії вищий відсоток пацієнтів, що змогли зменшити антигіпертензивну терапію при збереженні нормального тиску вдома порівняно з групою консервативного лікування (46% проти 15%; скоригована різниця ризиків — 0,34; P = 0,0038).
Серед пацієнтів, яким проведено адреналектомію, понад половина (52%) змогли повністю припинити прийом антигіпертензивних препаратів при нормальному систолічному артеріальному тиску вдома (< 135 мм рт. ст.), тоді як у групі консервативного лікування цього не досяг жоден пацієнт.

Серйозні побічні події було зафіксовано у 35% пацієнтів після адреналектомії та у 31% пацієнтів у групі консервативного ведення, смертельних випадків не зафіксовано.

Науковці зазначають, що для пацієнтів із гіпертензією та чіткими біохімічними ознаками МАСКС, особливо за наявності великих аденом наднирників, це дослідження підтримує доцільність проведення адреналектомії.

Обмеженням дослідження є невеликий розмір вибірки. Критерії для діагностики наднирникової недостатності могли призвести до надмірної діагностики та потенційного надлишкового лікування. Результати не можна екстраполювати на пацієнтів із двобічними адреналовими інциденталомами та МАСКС.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org