Під час вибору інгібітора P2Y12 для застосування в комбінації з аспірином у пацієнтів із діабетом, яким проводять черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) з приводу багатосудинного ураження, прасугрел може бути кращим вибором, ніж тікагрелор, згідно з даними нового дослідження.
У випробуванні TUXEDO-2 пацієнти, які отримували прасугрел у поєднанні з аспірином, мали нижчий рівень первинної кінцевої точки (смерть, інфаркт міокарда, інсульт та велика кровотеча через 1 рік спостереження), ніж ті, кому призначали тікагрелор плюс аспірин. Науковці зазначають, що ці результати свідчать: прасугрел може бути потенційно кращим вибором для пацієнтів із діабетом.
У дослідження було включено 1800 пацієнтів із діабетом та багатосудинним ураженням коронарних артерій, рандомізованих до тікагрелору або прасугрелю; обидва препарати застосовувалися у складі подвійної антитромбоцитарної терапії (DAPT).
Первинною метою було довести не менш ефективну дію тікагрелору порівняно з прасугрелем, а у разі успіху — оцінити можливу перевагу.
Учасники дослідження: 99% мали цукровий діабет 2 типу, чверть отримували інсулін. Середня тривалість діабету становила 6 років; 79% мали гострий коронарний синдром (ГКС), а 21% — стабільну ішемічну хворобу серця. У 85% був трисудинний, у 15% — двосудинний характер ураження.
Первинна кінцева точка виникла у 16,57% пацієнтів групи тікагрелору проти 14,23% у групі прасугрелу. Різниця ризику становила 2,33, а верхня межа 95% ДІ — 6,74, що не відповідало заздалегідь визначеній межі неповноцінності у 5%.
Ішемічна складова первинної точки (смерть, ІМ або інсульт) реєструвалася у 10,43% пацієнтів на тікагрелорі та у 8,63% тих, хто приймав прасугрел.
Великі кровотечі зафіксовано у 8,41% пацієнтів у групі тікагрелору та у 7,14% — у групі прасугрелу.
В аналізі per protocol первинна кінцева точка виникла у 15,98% у групі тікагрелору і 13,52% у групі прасугрелу; межа неповноцінності знову не була досягнута, що підтвердило відсутність не меншої ефективності тікагрелору.
Науковці також нагадують, що попереднє випробування ISAR-REACT 5, у якому порівнювали ці два антиагреганти у пацієнтів з ГКС, продемонструвало кращі результати на користь прасугрелу. У метааналізі ISAR-REACT 5 та TUXEDO-2 прасугрел забезпечив 22% зниження ризику смерті, ІМ або інсульту порівняно з тікагрелором, а також тенденцію до меншої кількості великих кровотеч.
Обидва препарати вже раніше довели перевагу над клопідогрелем у складі DAPT після ЧКВ у пацієнтів з ГКС. Дослідники підкреслюють, що пацієнти з діабетом — надзвичайно високоризикова група, тому профілактична терапія має бути максимально інтенсивною.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org.