Фібриляція передсердь є найбільш поширеним порушенням серцевого ритму, що спостерігається в клінічній практиці. Ряд досліджень показали, що це захворювання, яке найбільш поширене серед людей похилого віку, збільшує ймовірність цереброваскулярних порушень та утворення тромбів у серці, що збільшує загальну смертність. Ці аспекти добре відомі, як і використання антикоагулянтів для запобігання тромбоемболії у осіб із врахуванням відповідних показників  ризику. Тим не менш, хоча в попередніх дослідженнях вивчався зв'язок між фібриляцією передсердь та зниженням когнітивних функцій, на сьогоднішній день немає досліджень, присвячених вивченню впливу пероральних антикоагулянтів на когнітивні та функціональні порушення пацієнтів.

У новому дослідженні когнітивних порушень, пов'язаних з фібриляцією передсердь (GIRAF) оцінювався вплив антикоагулянтів варфарину та дабігатрану на когнітивні та функціональні порушення, виникнення кровотеч та цереброваскулярні ускладнення.

У рандомізованому багатоцентровому проспективному дослідженні GIRAF брало участь 200 пацієнтів (62% чоловіків) старше 70 років із підтвердженою фібриляцією передсердь. Учасникам випадково було призначено дворічний курс дабігатрану 110 або 150 мг двічі на день або варфарин один раз на день у відповідній дозі.

При розробці дослідження дослідники були занепокоєні тим, чи знайдуть вони інструменти, які є досить чутливими для оцінки вищих когнітивних функцій.

Контрольної групи не було, оскільки було б неетично надавати неадекватне чи неповне лікування.

Адекватне використання антикоагулянтів може запобігти зниженню когнітивних функцій у літніх пацієнтів з фібриляцією передсердь, за словами дослідників, через 2 роки спостереження. Цей висновок ґрунтується на даних, отриманих за допомогою шкал, що оцінюють пам'ять, керуючі функції, мову та увагу. Усі учасники завершили серію 90-хвилинних тестувань когнітивних та функціональних функцій на вихідному рівні та під час наступних відвідувань. Пацієнти також пройшли МРТ головного мозку на початку та через 2 роки для виявлення можливого інсульту.

Отримані дані наголошують на важливості адекватного контролю рівня антикоагуляції. В дослідженні суворо контролювався період у терапевтичному діапазоні (ПТД), утримуючи  його у межах 70%. Цей відсоток є поточним золотим стандартом в ідеальному терапевтичному діапазоні, що дозволяє оцінити довгострокову якість антикоагулянтної терапії та профіль ризику та користь лікування.

Через 2 роки не було жодних відмінностей між ліками. Варфарин, більш старий із двох досліджуваних препаратів, взаємодіє з їжею та алкоголем, тому антикоагулянтний статус пацієнта слід контролювати кожні 3 тижні. Нові пероральні антикоагулянти більш стабільні, вони не взаємодіють із їжею, і їх не потрібно контролювати так само, проте вони дорожчі.

Дослідження GIRAF показало результати, яка суперечать початковим висновкам щодо зниження когнітивних функцій після 1-2 років антикоагулянтної терапії.

Дослідники припускають, що зниження когнітивних функцій у літніх пацієнтів із фібриляцією передсердь буде швидшим. Щоб вивчити цю можливість, наковці аналізують вихідні та дворічні дані МРТ, які пройшли учасники дослідження. Висновки будуть предметом майбутньої публікації.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org