Rss для Webcardio.org WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin

Електронний науково-практичний журнал про кардіологію
21.07.2024

Компанія Берлін-Хемі, підрозділ компанії Менаріні Груп. Менаріні Груп

 

 

 

 

15.06.2024 20:21
Версія для друку
  • RSS

Терапія статинами при інфаркті міокарда у пацієнтів низького ризику. 

Пацієнтам з інфарктом міокарда (ІМ) рекомендується починати високоінтенсивну терапію статинами якомога раніше, незалежно від рівня холестерину. Ця рекомендація часто не дотримується у групах пацієнтів, які вважаються низькоризикованими через відсутність традиційних факторів ризику. У молодих пацієнтів із встановленим атеросклерозом лікування статинами починається лише у 22,4% випадків. Крім того, у пацієнтів, які перенесли ІМ з підйомом сегмента ST без стандартних модифікованих факторів ризику (SMuRFs), спостерігається нижче використання статинів при виписці.

Сучасні дослідження зосереджені на протизапальній терапії як вторинній профілактиці у пацієнтів з ІМ, оскільки атеросклероз характеризується системним слабовираженим запаленням, при цьому макрофаги, що походять з моноцитів, є важливими учасниками атерогенезу. Статини, крім здатності знижувати ліпіди, також мають протизапальні ефекти. Науковці висунули гіпотезу, що корисний ефект статинів у пацієнтів з SMuRFless ІМ частково зумовлений протизапальними ефектами. Щоб дослідити це, оцінили ефект двотижневого припинення терапії статинами на фенотип моноцитів у пацієнтів з SMuRFless ІМ, включених у дослідження.

Було проаналізовано 19 пацієнтів без SMuRFs (холестерин ліпопротеїнів низької щільності <4,5 ммоль/л, без гіпертонії, без діабету, індекс маси тіла <30 кг/м2), які перенесли інфаркт міокарда в період від 1 до 4 років до початку дослідження, у віці <50 років і тих, хто приймав статини. Куріння не було критерієм виключення, оскільки раніше було показано, що воно не впливає на маркери запалення, що циркулюють, і здатність мононуклеарних клітин периферичної крові (PBMC) виробляти цитокіни. Кров брали на початку (візит 1) та через 14 днів (візит 2) після припинення прийому статинів. В обох часових точках  оцінювали рівні циркулюючого hs-CRP (високочутливого С-реактивного білка) як загального маркера (низькорівневого) системного запалення. Оскільки моноцити і макрофаги, отримані з моноцитів, відіграють ключову роль розвитку атеросклерозу і розриві бляшок,  використовували проточну цитометрію визначення фенотипу циркулюючих моноцитів. Більш того, оцінювали їхню функцію, вимірюючи продукцію цитокінів PBMC після ізоляції та 24-годинної інкубації з агоністами Toll-подібних рецепторів 4 та 2 (ліпополісахаридом та Pam3CysK4).

Середній вік учасників становив 48,2 роки. Серед них 15 (79%) були чоловіками, а середній час між ІМ та включенням становив 27,8 ± 12,4 місяці. Середній індекс маси тіла становив 26,5 ± 3,8 кг/м2, і 3 (15%) учасники були активними курцями. Переривання лікування статинами збільшило загальний холестерин (3,5±0,7 проти 5,1±0,7 ммоль/л; P<0,001), холестерин ЛПНЩ (1,8±0,4 проти 3,2±0, 7 ммоль/л; P < 0,001) і тригліцериди (1,2±0,7 проти 1,5±0,8 ммоль/л; P=0,03). Не було виявлено відмінностей у концентраціях холестерину ЛПВЩ або циркулюючого hs-CRP. Аналіз цитометрії показав, що припинення лікування статинами було пов'язане зі зміною розподілу підгруп моноцитів. Підгрупа CD14++CD16+ середніх моноцитів, яка раніше була пов'язана з майбутніми серцево-судинними подіями, була значно підвищена на візиті 2 (4,3% проти 5,2%; P = 0,02). Середня флуоресцентна інтенсивність маркера активації моноцитів CD11b (P = 0,03) була нижчою на візиті 2, тоді як не було виявлено жодної різниці в маркері активації людського лейкоцитарного антигену-DR і середній флуоресцентній інтенсивності CD41, маркері взаємодії моноцитів і тромбоцитів.

Припинення терапії статинами також призвело до зміни функції PBMC. При стимуляції Toll-подібного рецептора 2 клітини продукували більше інтерлейкіну-6 (P=0,003), інтерлейкіну-10 (P=0,01) та інтерлейкіну-1RA (P=0,02) при другому візиті. У PBMC, стимульованих тільки ліпополісахаридом, продукція інтерлейкіну-1RA (P=0,03) була значно підвищена на 2 візиті.

 Це дослідження має деякі обмеження. По-перше, немає контрольної групи, але висновок про те, що переривання прийому статинів збільшує здатність PBMC до продукції цитокінів, дуже актуальний для молодих пацієнтів з ІМ без SMuRF незалежно від ефекту в контрольній групі. По-друге, поточний аналіз не показує, чи імунологічні зміни є прямими ефектами переривання прийому статинів або опосередковані змінами в концентраціях циркулюючих ліпідів. По-третє, науковці не мали жодних імунологічних даних пацієнтів до початку терапії статинами. По-четверте, спостерігалася гетерогенність у часі, протягом якого пацієнти приймали статини до переривання прийому препаратів.

Тим не менш, це невелике, але важливе пілотне дослідження надає початкові докази на підтримку гіпотези про те, що у молодих пацієнтів з інфарктом міокарда без SMuRF навіть короткочасне переривання лікування статинами пов'язане зі зміненим фенотипом та функцією моноцитів. Це спостереження також додає можливий механізм, що лежить в основі найгірших результатів, пов'язаних із синдромом відміни статинів, коли після припинення прийому останніх у пацієнтів з ССЗ швидко розвивається зворотне збільшення несприятливих результатів. Відсутність інших традиційних цілей вторинної профілактики наголошує на важливості терапії статинами, особливо у цій конкретній групі пацієнтів, незалежно від рівнів ліпідів.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org

 

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.webcardio.org.
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Теми

Ми в соціальних мережах

 Ваша оцінка нашого сайту нам дуже важлива. Знайдіть нас і тут:

WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin