Пацієнти з великою кількістю супутніх кардіометаболічних захворювань, включаючи ожиріння, цукровий діабет, артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність або інсульт мають значно більший ризик виникнення нової фібриляції передсердь (ФП) протягом життя, причому цей ефект більш виражений у жінок.

У новому популяційному когортному дослідженні використовувалися дані Роттердамського дослідження, в рамках якого вивчалися поширеність та прогресування факторів ризику хронічних захворювань у осіб віком 45 років і старше.

Дані щодо кардіометаболічних порушення були зібрані в учасників за допомогою опитувальників на початковому рівні, а також з інтерв'ю, клінічних та лабораторних досліджень.

Для оцінки зв'язку між тягарем кардіометаболічних супутніх захворювань і ризиком ФП, що вперше виникла, використовувалися гендерні моделі регресії пропорційного ризику Коксу.

5432 жінки та 4113 чоловіків були класифіковані за кількістю супутніх кардіометаболічних захворювань: 0, 1, 2, 3, 4 та більше.

Оціночні ризики фібриляції передсердь протягом життя були розраховані для учасників віком 55, 65 і 75 років.

Частота ФП, що вперше виникла, при медіані спостереження 7,8 року склала 7,4% у жінок і 9,9% у чоловіків.

У нескоректованій моделі 1 більший тягар кардіометаболічних порушень відповідав вищому ризику виникнення ФП.

Кожен додатковий кардіометаболічний розлад збільшував загальний ризик ФП на 41%; відповідне збільшення ризику склало 52% для жінок та 28% для чоловіків.

У моделі 3 (з поправкою на стать, вік,  загальний холестерин, холестерин ЛПВЩ, паління, використання ліпідознижувальних препаратів, і кардіопрепаратів) у жінок спостерігався сильніший зв'язок у порівнянні з чоловіками між тягарем кардіометаболічних супутніх захворювань та ФП.

Серед осіб з ≥4 кардіометаболічними порушеннями:

Чоловіки мали майже дворазове збільшення ризику розвитку ФП, відношення ризиків (ВР) 1,81 (95% ДІ, 1,06–3,10) порівняно з тими, хто не мав кардіометаболічних порушень.

У жінок відповідний ризик був більш ніж у п'ять разів вищим, ВР 5,24 (95% ДІ, 2,57-10,7).

У загальній популяції  ризик розвитку ФП протягом життя у різних вікових групах мав тенденцію до збільшення зі збільшенням кількості кардіометаболічних порушень. Ця тенденція  окремо спостерігалася також серед жінок та чоловіків.

Найвищий ризик розвитку ФП протягом життя був у чоловіків віком 55 років з ≥4 кардіометаболічними порушеннями; їх розрахунковий ризик захворюваності склав 34,1%.

Для жінок того ж віку в тій же категорії навантаження кардіометаболічними порушеннями розрахунковий  ризик захворюваності склав 33,3%.

У віці 75 років у жінок, але не у чоловіків, було виявлено значний зв'язок між тягарем кардіометаболічних порушень та ризиком розвитку  ФП протягом життя (P < 0,01 для жінок та P = 0,76 для чоловіків).

Розуміння взаємозв'язку між тягарем кардіометаболічних порушень у чоловіків та жінок з ФП є ключем до розробки стратегій зниження ризику виникнення нової ФП, а також її діагностики та лікування.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org