Через кілька місяців після того, як дослідження MASTER DAPT показало, що скорочена подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТT) знижує ризик кровотечі після встановлення стенту у пацієнтів з високим ризиком кровотечі, новий аналіз продемонстрував, що співвідношення користі та ризику було приблизно таким же у підгрупу, де пацієнти перенесли гострий інфаркт міокарда.
У аналізі MASTER DAPT дані показали, що підгрупа з підвищеним ризиком кровотечі та підвищеним ризиком ішемічних подій мала переваги, як і вся досліджувана популяція, від більш короткої тривалості ПАТT.
У дослідження було рандомізовано 4434 пацієнти, які відповідали одному або декільком критеріям високого ризику кровотечі. До них відносяться вік не менше 75 років, підтверджена анемія, клінічні показання для прийому пероральних антикоагулянтів та попередні епізоди кровотеч, які потребують госпіталізації.
У ході дослідження всі пацієнти отримували ПАТT протягом 1 місяця після стентування коронарної артерії. Наприкінці місяця ті, хто був рандомізований до групи зменшеного періоду прийому ПАТT, відразу ж розпочинали монотерапію антитромбоцитарними препаратами, тоді як ті, хто перебував у стандартній групі ПАТT, продовжували отримувати ПАТT протягом як мінімум 2 додаткових місяців.
За 1 рік спостереження частота кровотеч була нижчою у групі скороченої ПАТT (6,5% проти 9,4%; P<0,0001). Незначне збільшення кількості серйозних ішемічних подій серед учасників скороченої групи ПАТT (6,1% проти 5,9%) достовірно не вирізнялося (P = 0,001).
При порівнянні чистих небажаних клінічних явищ (NACE), які включали смерть від всіх причин, ІМ, інсульт або кровотечу рівня 3 або 5 за BARC, була невелика перевага для скороченої терапії ПАТT (7,5% проти 7,7%). Це не досягло значущості, але було аналогічним (P <0,001) на користь скороченого курсу ПАТT через ризики кровотечі.
У новому аналізі пацієнти як у скороченій, так і в стандартній групі ПАТT були поділені на пацієнтів, які не мали серйозних серцево-судинних подій протягом останніх 12 місяців, та пацієнтів з гострим ІМ або гострим коронарним синдромом протягом цього часу. Дещо більше пацієнтів без ІМ в анамнезі протягом попередніх 12 місяців було як у скороченій ПАТT (1381 проти 914 пацієнтів), так і у стандартній ПАТT (1418 проти 866) групах.
У пацієнтів, які не перенесли ІМ, показники NACE були майже ідентичні протягом 1 року спостереження для тих, хто отримав скорочену та стандартну ПАТT. В обох випадках трохи більше 6% мали подію NACE, що дає коефіцієнт ризику 1,03 для скороченого порівняно зі стандартним ПАТT (P = 0,85).
Для тих, хто нещодавно переніс ІМ, частота подій почала знижуватись протягом 30 днів. До 1 року показники NACE перевищили 10% у тих, хто приймав стандартну ПАТT, але залишався нижчим за 9% для тих, хто приймав скорочену ПАТT. Нижчий коефіцієнт ризику в групі скороченої ПАТT (ВР 0,83; P = 0,22) не досяг статистичної значущості.
Науковці зазначають, що скорочена стратегія ПАТT значно знизила клінічно значущий ризик кровотеч у пацієнтів з подвійним ризиком без збільшення ризику ішемічних подій.
Не було відмінностей між скороченою та стандартною ПАТT для оцінки ризику ІМ через 1 рік (ВР 1,03; P = 0,92).
Як і в загальних результатах MASTER DAPT, ризик кровотечі (кровотеча BARC 2, 3 або 5) був значно знижений серед пацієнтів з нещодавнім перенесеним ІМ (P = 0,013) або без ІМ (P = 0,01).
Одна із проблем, а саме ведення пацієнтів, які мають не лише високий ризик кровотечі, а й високий ризик ішемії. Питання полягало в тому, чи користь від зниження ризику кровотечі компенсується збільшенням тромбозу стенту або іншими ішемічними подіями, і результат аналізу однозначно дав негативну відповідь на це.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org