Лікування олпасіраном, що являє собою мРНК, що спрямована на зниження синтезу ліпопротеїну а (Lp(a)) в печінці, призвело до глибокого та сталого зниження концентрації Lp(a) при введенні кожні 12 тижнів, як показали результати фази 2 нового дослідження OCEAN(a)-DOSE.
75 мг або більше олпасірана кожні 12 тижнів призводили до зниження рівня Lp(a) більш ніж на 95% у осіб з вихідним високим рівнем Lp(a) у сироватці крові та атеросклеротичним серцево-судинним захворюванням в анамнезі.
Щодо безпеки, то загальна частота небажаних явищ була аналогічна такій ж у плацебо, при цьому найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з олпасіраном, були реакції в місці ін'єкції, в першу чергу біль, але вони були описані як легкі за ступенем тяжкості і не потребували лікування.
Науковці зазначають, що існує величезний ентузіазм щодо Lp(a) як терапевтичної мішені. Велика кількість даних показує, що Lp(a) відіграє причинну роль в ішемічній хворобі серця, але немає схваленої терапії для зниження рівня цього ліпопротеїну. Для людей з високим рівнем Lp(a) існує гостра необхідність розробки терапевтичних засобів, які могли б принести їм користь. Таким чином, це чудова можливість мати терапевтичний засіб, який необхідно використовувати лише один раз на 12 тижнів і призводить до сталого зниження Lp(a), що перевищує 95% при більш високих дозах.
У дослідження OCEAN(a)-DOSE було включено 281 пацієнт із встановленим атеросклеротичним серцево-судинним захворюванням та концентрацією ліпопротеїну(а) понад 150 нмоль/л (70 мг/дл).
Вони були випадково розподілені для отримання однієї з чотирьох доз олпасірана (10 мг кожні 12 тижнів, 75 мг кожні 12 тижнів, 225 мг кожні 12 тижнів або 225 мг кожні 24 тижні) або відповідного плацебо, що вводиться підшкірно.
Первинною кінцевою точкою була відсоткова зміна концентрації ліпопротеїну (а) порівняно з вихідним рівнем до 36-го тижня (зазначено як середня відсоткова зміна з поправкою на плацебо). Також оцінювалася безпека застосування препарату.
Медіана концентрації Lp(a) на початковому рівні становила 260,3 нмоль/л, а медіана концентрації холестерину ЛПНЩ – 67,5 мг/дл. На початку 88% пацієнтів приймали статини, 52% - езетиміб і 23% - інгібітор PCSK9.
Результати показали, що через 36 тижнів концентрація Lp(a) збільшилася в середньому на 3,6% у групі плацебо, тоді як у групах олпасірана вона була значно та суттєво зменшилася залежно від дози.
Кориговані на плацебо середні відсоткові зміни склали -70,5% при дозі 10 мг, -97,4% при дозі 75 мг, -101,1% при дозі 225 мг, що вводиться кожні 12 тижнів, і -100,5% при дозі 225 мг кожні 24 тижні.
Загальна частота небажаних явищ і серйозних небажаних явищ була однаковою серед пацієнтів, які отримували олпасіран, та пацієнтів, які отримували плацебо.
Більш високий відсоток пацієнтів повідомляв про гіперчутливість та реакції в місці ін'єкції при застосуванні більш високих доз (≥75 мг) олпасірана, ніж при прийомі плацебо, але більшість з них були легкого ступеня тяжкості.
Дослідження OCEAN(a) показало обнадійливі результати і надало додаткову можливість для зниження Lp(a), однак поки невідомо, чи знизить зниження рівня Lp(a) ризик серцево-судинних захворювань і наскільки потрібно зниження рівня Lp(a). Вже цієї осені продовжиться випробовування даного препарату, що, напевно, зможе надати відповіді на ці питання.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org