Результати дослідження TiCAB продемонстрували відсутність переваги  при монотерапії тікагрелором  в порівнянні з аспірином через 1 рік після аорнокоронарного шунтування (АКШ).

Науковцями було висловлено припущення, що більш інтенсивне інгібування тромбоцитів може знизити ризик непрохідності трансплантату, який досягає максимуму в перший рік і пов'язаний з серйозними небажаними явищами.

У дослідженні DACAB, представленому на AHA 2017, подвійна антитромбоцитарна терапія (DAPT) тікагрелором разом з аспірин значно поліпшила прохідність трансплантата підшкірної вени через 1 рік після АКШ порівняно з монотерапією аспірином. Однак не було ніякого позитивного результату від монотерапії тікагрелором.

Подвійне сліпе дослідження TiCAB було  проведене в 26 центрах. Дослідники порівнювали тікагрелол в дозі 90 мг два рази на день з аспірином  в дозі 100 мг один раз на день протягом до 1 року після АКШ.

Більшість з 1859 досліджуваних,  були чоловіками (85%), мали ураження 3-х коронарних судин (92%) і стабільну стенокардію (69%). Прихильність до призначених медикаментів становила 85% в обох групах в кінці дослідження.

Частота серцевих подій для первинної кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда (ІМ), інсульту або повторної реваскуляризації склала 9,7% з тікагрелором і 8,2% з аспірином (коефіцієнт ризику 1,19, 95% ДІ, 0,87 - 1,62, P =. 27).

Групи  тікагрелору і аспірину мали подібні показники щодо кровотеч (відповідно 3,7% проти 3,2%, HR, 1,17, 95% ДІ, 0,71 -1,92, P = 0,53).

Смертність від усіх причин також була однаковою в обох групах (2,4% проти 2,5%, P .89).

Дослідники не виявили ніяких тенденцій на користь тікагрелора в будь-який підгрупі.

Існують побоювання з приводу безпеки призначення тікагрелора при АКШ, і результати проведеного дослідження показали, що вони відносяться до подвійної терапії, а не до монотерапії даним препаратом.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org