Результати нового дослідження показали, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу початок прийому статинів пов’язаний зі значно нижчими ризиками розвитку діабетичної хвороби нирок (ДХН) і зниженням функції нирок. Однак ці висновки відрізняються від результатів попередніх досліджень.
У багатоцентровому ретроспективному когортному дослідженні, яке включало майже 20 000 пацієнтів з ЦД 2 типу, початок прийому статинів був пов’язаний зі зниженням ризику розвитку ДХН на 28%.
Науковці зазначають, що ці результати свідчать про те, що початок прийому статинів може бути ефективним і розумним підходом для запобігання захворювань нирок у пацієнтів з діабетом 2 типу. Подібні результати численних аналізів чутливості, які оцінювали зворотний причинно-наслідковий зв’язок також свідчать про те, що результати цього дослідження є надійними.
Щоб дослідити взаємозв’язок між початком прийому статинів і результатами з боку нирок у пацієнтів з ЦД 2 типу, дослідники проаналізували дані пацієнтів, які мали ЦД 2 типу та були госпіталізовані в період з 1 січня 2000 року по 26 травня 2021 року.
Середній вік учасників становив 62,2 року, 55,5% були чоловіками. Загалом 7 272 учасники приймали статини, а 12 586- ні. Середня тривалість спостереження становила 1,6 року.
Основним результатом дослідження була ДХН, визначена як сукупність дисфункції нирок і протеїнурії, що зберігається щонайменше 90 днів. Вторинні наслідки включали зниження функції нирок, визначене як стійке > 40% зниження оціненої швидкості клубочкової фільтрації.
Початок лікування статинами був пов’язаний із меншим ризиком ДХН (коефіцієнт ризику [HR], 0,72) і зниження функції нирок (HR, 0,60). Дослідники стверджують, що ці асоціації були надійними, на них не впливали відмінності в клінічних характеристиках або характері дисліпідемії.
Порівняно з учасниками з неадекватним контролем ліпідів (холестерин ліпопротеїнів низької щільності [ХС-ЛПНЩ] ≥ 3,4 ммоль/л), пацієнти з інтенсивним контролем (ХС-ЛПНЩ < 1,8 ммоль/л) мали найнижчий ризик розвитку ДХН (HR, 0,51 ).
Дослідники також оцінили взаємозв’язок між різними типами статинів і наслідками для нирок. HR для ДХН коливався від 0,65 до 0,88 для пацієнтів, які приймали ліпофільні статини (такі як симвастатин, пітавастатин, флувастатин і аторвастатин), і від 0,46 до 0,75 для пацієнтів, які приймали гідрофільні статини (такі як правастатин і розувастатин).
Нарешті, дослідники виявили значний позитивний зв’язок між початком прийому статинів і збільшенням використання пероральних цукрознижуючих препаратів (співвідношення шансів [OR], 1,75).
Незважаючи на оптимістичні результати спеціалісти вказують на мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень, які повідомляли, що порівняно з невикористанням призначення статинів було пов’язане з підвищеним ризиком ниркової недостатності (OR, 1,14). Крім того зазначають, що статини слід призначати для зниження серцево-судинних захворювань... а не для запобігання захворюванням нирок.
Управління з контролю за продуктами й ліками США та Міністерство охорони здоров’я Канади випустили попередження щодо зв’язку вживання статинів із підвищенням рівня глюкози в крові та HbА1с. Лікарі повинні просити своїх пацієнтів частіше вимірювати рівень глюкози в крові на початку або підвищенні дози прийому статинів.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org