Ні для кого не секрет, що у будь-якої революції є романтики, які заради вимріяних ідеалів йдуть на боротьбу і кладуть життя, а також прагматики, які користуючись усуненням диктаторів, з новими гаслами посідають їх місця, не викорінюючи суті режиму. Так само всім відомо, що унеможливити реванш режиму можна лише швидко і безповоротно змінивши систему, яка його рано чи пізно відтворює.
Україна мала шанс провести люстрацію всіх посадовців, змінити органи влади, справді оновитися і почати реформи. Перспектива появи поруч нової сильної європейської країни налякала Путіна і він вирішив принести сюди смерть і розруху. Кремлівська військова агресія, вторгнення в Україну загарбників, змусила всю прогресивну частину громадян фізично стати на захист Вітчизни, а переважну більшість громадян – допомагати захисникам матеріально, організаційно, морально. Всі зусилля народу скеровані на Схід задля збереження країни. Влада, як завжди, «гальмує».
І здавалося б, у такий відповідальний час не місце інтригам, превалюванню політичної доцільності, приватних чи бізнесових інтересів, хворобливим амбіціям, з’ясуванню стосунків, які, на жаль, продовжуються.
Кожен орган влади і всі вони разом мають працювати чітко, злагоджено, продуктивно, як працювала громада на Майдані. Зокрема у Медичній службі слово було вагомим, не треба було десять разів давати доручення і контролювати їх виконання, бо люди були свідомі своєї відповідальності за життя інших. Саме проблема злагодженості дій є на мій погляд ключовою. Політикум досі не консолідувався довкола ідеї розбудови якісно нової держави і продовжує грати у свої вузькопартійні ігри, пильнує приватні інтереси замішані на тіньовому бізнесі, підгрібає під себе старі та розбудовує власні кланові системи. Перефарбовування, маніпулювання ідеалами і зрада інтересів Майдану стають нормою життя псевдонародної політичної «еліти». На сьогодні ЖОДЕН!!! очільник старої влади не покараний, ЖОДЕН!!! вбивця Небесної сотні не засуджений і не сидить у в'язниці!
Прийшовши з громадського сектору в здавалося б «новий» Уряд на посаду міністра, я був вражений тим, наскільки неповороткою є бюрократична державна машина, наскільки довго узгоджуються рішення перед їх затвердженням, наскільки сильно впливає політична доцільність на призначення керівних кадрів і їхню роботу, наскільки важко викорінити корупційного спрута з галузі. Інтриги, підкилимність, нечесність, підлабузництво, казнокрадство, власні інтереси серед теперішньої влади продовжують домінувати над інтересами суспільства та держави. На жаль змінилися (і то навіть не всі) виключно обличчя, а ненависна всім система продовжує процвітати. Добігти пошвидше до корита - знову стає пріоритетом.
Звісно, встановлення якісно нових правил гри навіть у мирний час – робота не одного місяця, а то й року. Що вже говорити про сьогоднішні реалії. Але ми неодмінно маємо зламати систему, запровадити у владі і суспільстві нові принципи та контролювати їх дотримання на всіх рівнях. Занадто довго і важко Україна йде до справжньої незалежності та демократії. Але настає момент істини – українська громада консолідується, стає дієвою і сильною. Переконаний ми здолаємо зовнішніх і внутрішніх ворогів та наведемо лад у себе вдома. Я точно ніколи не поступлюся своїми ідеалами.
СЛАВА УКРАЇНІ!
http://blogs.ukrinform.gov.ua/blog/oleg-musiy/pro-idealne-i-realne