Велике рандомізоване дослідження, в якому вивчалося інтенсивне зниження артеріального тиску у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом, які перенесли ендоваскулярну тромбектомію, було зупинено достроково з міркувань безпеки.
Дослідники стверджують, що слід уникати інтенсивного зниження артеріального систолічного тиску нижче 120 мм рт. ст., щоб не поставити під загрозу функціональне відновлення пацієнтів, які перенесли ендоваскулярну тромбектомію з приводу гострого ішемічного інсульту через внутрішньочерепну оклюзію великих судин.
У пацієнтів з інсультом та оклюзією великих судин артеріальний тиск часто підвищується до дуже високого рівня. Існують різні думки про те, що з цим робити, чи потрібно його знижувати і наскільки. Дослідження ENCHANTED2/MT було проведено, щоб розглянути цю проблему.
У ході дослідження пацієнти, які перенесли успішну ендоваскулярну тромбектомію та реперфузію, але у яких артеріальний тиск все ще залишався підвищеним, випадково розділили на дві групи. В одній групі артеріальний тиск агресивно знижувався до 120 мм рт. ст. протягом 1 години після реперфузії та підтримувалося на цьому рівні протягом 3 днів. В іншій групі застосовувався ліберальніший підхід: артеріальний тиск підтримувався на рівні 140 - 180 мм рт.ст.
Первинною кінцевою точкою була інвалідність, виміряна за модифікованою шкалою Ренкіна (mRS) через 90 днів.
Дослідження було розпочато у Китаї з метою розширення набору на міжнародному рівні. Запланований набір становив понад 2000 пацієнтів.
Однак у березні цього року, після того, як було зареєстровано 821 пацієнта, рада з моніторингу безпеки даних (DSMB) рекомендувала призупинити набір у дослідження через сигнал небезпеки.
Середній систолічний артеріальний тиск становив 125 мм рт.ст. через 1 годину та 121 мм рт.ст. через 24 години групи більш інтенсивного лікування; середній САТ становив 143 мм рт. через 1 годину та 139 мм рт.ст. через 24 години у групі менш інтенсивного лікування, що дає скориговану середню різницю за 24 години 18 мм рт.ст.
Результати показали, що пацієнти, які зазнали більш інтенсивного зниження артеріального тиску, мали велику інвалідизацію через 3 місяці спостереження з гіршими показниками зсувного аналізу mRS, ніж пацієнти в менш інтенсивній групі (ВР, 1,37). ; 95% ДІ, 1,07-1,76).
Несприятливий зсув у показниках mRS у більш інтенсивній групі був послідовним у скоригованому аналізі чутливості, і не було значної гетерогенності у впливі лікування на первинний результат у всіх наперед визначених підгрупах.
Частота смерті або неврологічного погіршення на 7-й день була вищою у групі більш інтенсивного лікування, ніж у групі менш інтенсивного лікування (ВР 1,53), а різниця між групами з'явилася через 24 години.
Частота смерті або інвалідності (оцінка mRS, 3–6) через 90 днів була вищою серед пацієнтів у групі більш інтенсивного лікування, ніж у групі менш інтенсивного лікування (53% проти 39%; ВР 1,85; P = 0,0001). ).
Серед тих, хто вижив, більше пацієнтів у групі інтенсивнішого лікування мали серйозні порушення працездатності (оцінка mRS, 3-5) через 90 днів, ніж пацієнти у групі менш інтенсивного лікування (43% проти 28%; ВР 2,07; Р) . = 0,0001).
Не було різниці в епізодах внутрішньочерепного крововиливу або тяжкої гіпотензії.
Частота симптоматичних внутрішньочерепних крововиливів, смертність та серйозні побічні ефекти суттєво не відрізнялися між двома групами. Не було жодних суттєвих відмінностей у частоті повторних ішемічних інсультів через 90 днів, і про жодний епізод важкої гіпотензії не повідомлялося як про серйозне небажане явище.
Дані результати показують, що інтенсивне зниження артеріального тиску пов'язане із погіршенням фізичних можливостей. Хоча не було відмінностей у показниках смертності між двома групами, нижчий артеріальний тиск поставив під загрозу здатність відновлюватися після інсульту.
Що стосується можливого механізму пошкодження, дослідники припускають, що інтенсивне зниження артеріального тиску може заважати кровотоку через пошкоджену частину мозку та перешкоджати відновленню після процедури видалення тромбу.
Яких рівнів АТ слід прагнути?
Сучасні рекомендації рекомендують дуже консервативний рівень артеріального тиску у пацієнтів із гострим ішемічним інсультом – нижче 180 мм рт. ст. але нижня межа не встановлена.
Більшість клініцистів прагнуть позначки близько 140 мм рт. ст., але думки про те, що робити, дуже різняться. Деякі лікарі проводять агресивне лікування, вважаючи, що нижчий тиск може бути корисним для запобігання кровотечі та набряку, а інші вважають за краще підтримувати більш високий рівень. Дані результати допомогли дати деякі рекомендації щодо цього.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org