Результати нового мета-аналізу показали, що у пацієнтів із легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) застосування антикоагулянтів не асоціювалося з поліпшенням загальної виживаності. Дослідники проаналізували дані 1597 пацієнтів із ЛАГ із французького реєстру за 2009–2020 роки. 380 пацієнтів із них отримували антикоагулянти. ЛАГ визначали як середній тиск у легеневій артерії ≥25 мм рт. ст., тиск заклинювання легеневих капілярів ≤15 мм рт. ст. і легеневий судинний опір >3 WU. Окремо розглядали підгрупи: ідіопатична/спадкова ЛАГ або ЛАГ, пов’язана з анорексигенами; ЛАГ, асоційована з хворобами сполучної тканини; ЛАГ після корекції вроджених вад серця. Коригування на основі балів схильності сформувало псевдопопуляції : 1591 пацієнт, що отримував антикоагулянти (середній вік 61,4 року; 33,6% чоловіків), і 1598 пацієнтів без антикоагулянтів (61,6 року; 34,3% чоловіків). Первинним показником була загальна виживаність із мінімальним періодом спостереження щонайменше 3 роки. Додатково виконали оновлений метааналіз, що об’єднав п’ять попередніх проспективних національних досліджень із поточним реєстровим аналізом.
Аналіз виявив медіану виживаності 5,62 року для пацієнтів, які отримували антикоагулянти, та 5,37 року для тих, хто не отримував антикоагулянти, без суттєвої різниці між групами. Частка ідіопатичної/спадкової ЛАГ, пов’язаної з анорексигенами, становила приблизно 64,1%–65,0% усіх випадків; застосування антикоагулянтів не було пов’язане з виживаністю ні в цій підгрупі, ні у хворих із ЛАГ, асоційованою з хворобами сполучної тканини. Оновлений метааналіз також не виявив зв’язку між антикоагулянтною терапією і виживаністю ані в загальній когорті, ані в ключових підгрупах, при цьому спостерігалася гетерогенність результатів (I² = 65 %).
Автори підсумували: попри переконливе патофізіологічне підґрунтя для антикоагуляції при ЛАГ, аналіз великого національного реєстру, інтегрований в оновлений метааналіз сучасних реєстрових даних, не продемонстрував асоціації між застосуванням антикоагулянтів і поліпшенням виживаності. Експерти відзначили високу клінічну значущість роботи для щоденних рішень лікарів, проте наголосили, що галузь має узгодити патологічні та патофізіологічні спостереження про роль тромбозу при ЛАГ із клінічними дослідженнями, які не показують користі антикоагуляції для запобігання несприятливим наслідкам.
Літературні посилання розміщені в редакції Webcardio.org