Результати нового дослідження щодо експериментального препарату для лікування гіпертрофічних кардіоміопатій показали, що засіб виглядає безпечним й ефективним при довготривалому застосуванні та може суттєво покращувати фізичну працездатність.
Нові дані з випробування FOREST-HCM, де вивчався інгібітор міозину афікамтен (Cytokinetics), продемонстрували ранні й стійкі поліпшення симптомів серцевої недостатності та стану здоров’я до 96 тижнів у пацієнтів із необструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Інше дослідження афікамтену — попередньо визначений аналіз випробування MAPLE-HCM — показало перевагу препарату над метопрололом у покращенні фізіологічної адаптації до навантаження у людей з обструктивною формою захворювання.
Науковці зазначають, що ці два дослідження справді розширюють знання та можливості допомоги пацієнтам.
FOREST-HCM
Оцінка на 96-му тижні розширеного відкритого дослідження FOREST-HCM спирається на раніше повідомлені проміжні результати. Поточні дані у 34 пацієнтів із симптомною необструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією на вихідному рівні продемонстрували, що афікамтен добре переносився при тривалому лікуванні. Дослідники повідомили про ранні й стійкі зниження кардіальних біомаркерів стінкового напруження та субклінічного ушкодження міокарда.
Афікамтен добре переносився: понад 80% пацієнтів отримували найвищі доступні дози — 15 мг або 20 мг, за даними дослідників. Препарат покращував симптоми, що відображалося зміною класу за NYHA у 80% пацієнтів, включно з 74%, які стали безсимптомними, покращив симптоми за повідомленнями пацієнтів — на 11 пунктів за опитувальником Kansas City Cardiomyopathy Questionnaire порівняно з вихідним рівнем.
Дослідники також повідомили про зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) на 5%. У чотирьох пацієнтів відзначали епізод зниження ФВ нижче 50%; двоє з них були безсимптомними та великувалися шляхом зменшення дози, ще двоє — на тлі фібриляції передсердь або її лікування.
Результати MAPLE-HCM
Випробування MAPLE-HCM стосується лікування обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії.
Цей попередньо визначений аналіз показав, що афікамтен перевершує метопролол щодо покращення субмаксимальних, пікових та показників відновлення під час навантаження. Водночас, як зазначили дослідники, метопролол «виглядав шкідливим для пацієнтів за низкою метрик відповіді на фізичне навантаження».
За словами науковців, головний висновок полягає в тому, що афікамтен і метопролол мають протилежні ефекти на реакцію на навантаження: афікамтен покращує субмаксимальну та максимальну працездатність, досяжне навантаження, тривалість навантаження, серцеву потужність, вентиляційну ефективність і швидкість відновлення VO₂ порівняно з метопрололом.
Узяті разом, ці дані підтримують використання афікамтену як терапії першої лінії у пацієнтів з обструктивною ГКМП і непереносимістю навантажень.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org