Результати нового дослідження показали, що пацієнти з інсультом, яким було проведено тромболізис, не мають підвищеного ризику симптоматичного внутрішньомозкового крововиливу (сВМК), якщо вони приймають прямі пероральні антикоагулянти (ПОАК).
Дослідження, яке є найбільшим за всю історію щодо безпеки тромболізису у пацієнтів, які приймають ПОАК, виявило нижчий рівень сВМК серед пацієнтів, які приймають ПОАК, ніж серед тих, хто не приймає антикоагулянти.
Науковці заявляють, що тромболізис є основною терапією при інсульті, але велика популяція пацієнтів, які приймають ПОАК, наразі не отримує цього лікування, оскільки використання ПОАК є протипоказанням до лікування тромболізисом. Це ґрунтується на презумпції підвищеного ризику сВМК, але даних щоб підтвердити або спростувати цю презумпцію, не вистачає.
Дослідники стверджують, що результати їх роботи показують, що поточні рекомендації необхідно переглянути, щоб усунути абсолютне протипоказання до тромболізису у пацієнтів, які отримують ПОАК. Рекомендації мають бути більш ліберальними щодо використання тромболізису у цих пацієнтів.
За оцінками спеціалістів, 1 з кожних 6 пацієнтів з інсультом приймає ПОАК і від 1% до 2% пацієнтів, які приймають ПОАК, мають інсульт щороку. Оскільки мільйони пацієнтів приймають ПОАК, це велика кількість людей, які не отримують потенційно рятівного для життя тромболізису.
Поточне дослідження включало міжнародну співпрацю. Дослідники порівняли ризик розвитку сВМК серед пацієнтів, які нещодавно приймали ПОАК і яким проводили тромболізис для лікування гострого ішемічного інсульту, з ризиком серед пацієнтів контрольної групи з інсультом, які пройшли тромболізис, але які не приймали ПОАК.
Дослідження включало 832 пацієнтів із 64 центрів у всьому світі, які, як було підтверджено, приймали ПОАК протягом 48 годин після проведення тромболізису з приводу гострого ішемічного інсульту. Групу порівняння склали 32 375 пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, яких лікували тромболізисом, але які не отримували попередньої антикоагулянтної терапії.
У порівнянні з контрольною групою пацієнти, які нещодавно приймали ПОАК, були старшими; захворюваність на гіпертонічну хворобу серед них була вищою; мали вищий ступінь передінсультної інвалідності; вони рідше були курцями; час від появи симптомів до лікування був довшим; вони пережили більш важкий інсульт; і частіше мали оклюзію великих судин.
З пацієнтів, які приймали ПОАК, 30,3% отримали реверсію ПОАК перед тромболізисом. Для 27,0% було виміряно рівні ПОАК у плазмі. Решту лікували тромболізисом без жодного з цих методів відбору.
Результати показали, що некоригований рівень сВМК становив 2,5% серед пацієнтів, які приймали ПОАК, порівняно з 4,1% серед контрольних пацієнтів, які не приймали антикоагулянти.
Після коригування тяжкості інсульту та інших базових предикторів сВМК, пацієнти, які нещодавно приймали ПОАК і пройшли тромболізис, мали нижчу ймовірність розвитку сВМК(скориговане співвідношення ризиків [ВР], 0,57; 95% ДІ, 0,36-0,92; P = 0,02). .
Не було різниці між стратегіями відбору, і результати були послідовними в різних аналізах чутливості.
Вторинний результат будь-якого ВМК виник у 18,0% пацієнтів, які приймали ПОАК, порівняно з 17,4% серед пацієнтів контрольної групи, які не приймали антикоагулянтів. Після коригування не було різниці в ризиках для будь-якого ВМК між групами (скориговане ВР, 1,18; 95% ДІ, 0,95-1,45; P = 0,14).
Зв’язок терапії ПОАК з нижчими ризиками на сВМК зберігався, коли до моделі додавали механічну тромбектомію, оклюзію великих судин або супутню антитромбоцитарну терапію.
Науковці вважають, що це дослідження є порівнянним і має призвести до зміни рекомендацій. Відносне протипоказання дає клініцистам простір для прийняття зваженого рішення на індивідуальній основі.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org