Сакубітрил / валсартан рекомендується призначати на заміну ІАПФ / БРА для зниження ризику госпіталізації і смерті від серцевої недостатності у амбулаторних пацієнтів з СН зі зниженою ФВ, які мають симптоматику, незважаючи на оптимальне лікування за допомогою ІАПФ, бета-блокаторів і антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів (АМР).

В рекомендаціях 2016 року підкреслено, що емпагліфлозин слід розглядати у пацієнтів з ЦД 2-го типу для того, щоб запобігти або відтермінувати початок серцевої недостатності та для продовження життя.

Консенсус експертів 2019 року наполягає на тому, що канагліфлозин і дапагліфлозин слід також розглядати у пацієнтів з ЦД 2-го типу і з встановленим серцево-судинним захворюванням або з високим кардіоваскулярним  ризиком, щоб запобігти або відтермінувати початок СН і госпіталізацію з цього приводу.

Пацієнти похилого віку з симптоматичною серцевою недостатністю, особливо пацієнти  зі збереженою ФВ ЛШ (що не мають гіпертонічної хвороби), що  мають ознаки гіпертрофічної або рестриктивної кардіоміопатії або дегенеративного стенозу аорти та міжшлуночкову перетинку товщиною понад 12 мм, повинні розглядатися для скринінгу сімейної амілоїдозної кардіоміопатії.

Тафамід слід розглядати у пацієнтів з симптомами СН, що викликані підтвердженою сімейною амілоїдозною кардіоміопатією, для покращення працездатності і якості життя, а також зниження кількості госпіталізацій з приводу ССЗ. Ця рекомендація обмежена пацієнтами, які відповідають критеріям включення і виключення з дослідження ATTR-ACT. Вони включають підтвердження наявності амілоїдних відкладень при аналізі зразків отриманих з серця або інших тканин (наприклад, аспірату жиру, ділянок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, слинних залоз або кісткового мозку) отриманих при біопсії.

Призначення сакубітрилу / валсартану, а не ІАПФ або БРА, може розглядатися для пацієнтів, госпіталізованих з приводу серцевої недостатності, що виникла вперше або декомпенсованої СН, щоб знизити короткочасний ризик розвитку небажаних явищ і спростити лікування. Оскільки ці пацієнти вже схильні до високого ризику розвитку небажаних подій, немає необхідності перевіряти концентрації натрійуретичного пептиду в плазмі до початку призначення сакубітрілу / валсартану. Як зазначено в рекомендаціях 2016 року, амбулаторні пацієнти з СН зі зниженою ФВ повинні мати підвищену концентрацію натрійуретичного пептиду в плазмі, що вказує на підвищений ризик і необхідність більш ефективної терапії.

Патіромер і ZS-9 (Вельтаса) можуть розглядатися у пацієнтів з СН з ХХН або без такої для лікування гіперкаліємії.

Бета-блокатор може бути розглянутий для амбулаторних пацієнтів з симптомами СН з помірно зниженою ФВ при синусовому ритмі, щоб знизити ризик смерті від всіх причин і ССЗ.

Кандесартан може бути призначений амбулаторним пацієнтам з симптомами СН з помірно зниженою ФВ з метою зниження ризику госпіталізацій з приводу СН і смерті від ССЗ.

Спіронолактон може бути призначений амбулаторним пацієнтам з симптомами СН з помірно зниженою ФВ без протипоказань для зниження ризику серцево-судинної смерті та госпіталізації з приводу СН.

Для амбулаторних пацієнтів з ІХС і ХСН I / II ФК за NYHA з ФВ ЛШ більше 30% можна розглянути додавання ривароксабана в дозі 2,5 мг в день до фонового лікування аспірином, щоб знизити ризик інсульту та серцево-судинної смерті.