За даними нового великого дослідження виявилось, що один з дев’яти пацієнтів, госпіталізованих з приводу серцевої недостатності (СН), в перші два дні госпіталізації отримують не лише #діуретики, а і внутрішньовенні інфузії рідин. Більше того, пацієнти, яким проводяться інфузії рідин, потім частіше потрапляють у відділення інтенсивної терапії, їм частіше проводять інтубацію трахеї, замісну ниркову терапію, а також вони частіше помирають в умовах стаціонару.
В досліджені аналізувались дані 346 клінік, і було відмічено, що в деяких пацієнтам ніколи не призначають внутрішньовенні інфузії в перші дві доби, в той час як в інших частота призначення досягала 71%.
Загалом дослідження показало, що призначення внутрішньовенних інфузій у даної категорії хворих не є рідкістю і різниться поміж лікувальними закладами.
В коментарях до дослідження висказане припущення, що часто лікарі не можуть чітко визначити волемічний статус пацієнта і іноді доводиться застосовувати інфузійну терапію при надмірному діурезі.
Зазвичай пацієнти, госпіталізовані в зв’язку з #СН, отримують петльові діуретики з метою зменшення перевантаження рідиною. Автори вирішили проаналізувати, чи не є внутрішньовенне введення рідин у таких пацієнтів необґрунтованим і чи не суперечить це проведенню діуретичної терапії.
Було проаналізовано дані 131430 пацієнтів старше 18 років, що були госпіталізовані в зв’язку з СН і отримували петльові діуретики в перші два дні госпіталізації в період з 2009 по 2010 роки.
Більшість пацієнтів була старше 75 років (57%), жіночої статі (53%) і білої раси (63%). Діуретична терапія в основному була представлена фуросемідом (91% випадків), однак деякі пацієнти отримували буметанід, торасемід чи комбінацію цих засобів.
Загалом 11% пацієнтів була призначена #інфузія як мінімум 500 мл рідин ( в середньому – 1000 мл), що в основному були представлені фізіологічним розчином (80% пацієнтів) чи 0,45% розчином натрію хлориду. Рідше застосовувалися розчин Рінгера або комбіновані інфузії.
Серед пацієнтів, які були госпіталізовані з приводу СН і отримували діруретики, призначення внутрішньовенних інфузій було асоційоване з вищим ризиком подальшого переведення до відділення інтенсивної терапії (5.7% у порівнянні з 3.8%; P<0.0001), інтубації трахеї (1.4% у порівнянні з 1.0%; P=0.0012), замісної ниркової терапії (0.6% у порівнянні з 0.3%; P<0.0001) і внутрішньогоспітальної смертності (3.3% у порівнянні з 1.8%; P<0.0001) у порівнянні з відсутністю інфузій.
За словами авторів, маловірогідно, що пацієнтам призначались внутрішньовенні інфузії з метою компенсації шкоди надмірного діурезу, так як пацієнти в обох групах отримували однакові дози діуретиків, а обмеження дослідження до 2 перших днів госпіталізації мінімізувало можливість надмірного діурезу.
В дослідженні є певні обмеження. Наприклад, в дослідження могли увійти більш клінічно важкі пацієнти з нестабільною гемодинамікою, хоча автори не включали пацієнтів з кровотечею, сепсисом або анафілаксією. Більш того, існували недостатні дані стосовно показника фракції викиду лівого шлуночка, рівня АТ, ЧСС, біомаркерів ниркової функції. Також не було відомо, з якого приводу призначались внутрішньовенні інфузії рідин.
В результаті автори прийшли до висновку, що допоки не будуть отримані дані проспективних досліджень з питання призначення внутрішньовенних інфузій у пацієнтів з декомпенсованою СН, питання їх призначення залишається складним і потребує індивідуального підходу у кожному окремому випадку з урахуванням статуса СН і функції нирок.
#HF, #diuretics, #fluids
Адаптовано з Medscape Cardiology