У пацієнтів, що перенесли перкутанне коронарне втручання (ПКВ) і отримують подвійну гіполіпідемічну терапію – інгібітор синтезу холестерину #аторвастатин і інгібітор абсорбції холестерину #езетиміб – відмічається більший регрес коронарних атеросклеротичних бляшок, ніж у пацієнтів, що отримують лише статин. Рівні ліпопротеїдів холестерину низької щільності (ЛПНЩ) в обох групах зменшились з більше як 100 мг/дл до нижче 70 г/дл, однак більше зниження було відмічено в групі подвійної терапії. При цьому обидва терапевтичні підходи були однаково безпечні.
Такі результати японського дослідження PRECISE-IVUS.
Вивилось, що зменшення об’ємів бляшки було більш вираженим у пацієнтів з перенесеним гострим коронарним синдромом (ГКС), ніж у пацієнтів зі стабільною стенокардією. Виходячи з цього, автори вважають, що пацієнти високого ризику (наприклад, з #ГКС, цукровим діабетом 2-го типу, сімейною гіперхолестеринемією чи атеросклеротичним серцево-судинним захворюванням) мають отримувати агресивну гіполіпідемічну терапію із застосуванням аторвастатину і езетимібу з метою більш вираженого зменшення атеросклеротичних бляшок, що призведе до зниження ризику серцево-судинних подій.
В дослідженні IMPROVE-IT було продемонстровано додаткову клінічну ефективність додавання до статину гіполіпідемічного препарату іншої групи, однак ефективність впливу комбінованої терапії на регрес коронарних атеросклеротичних бляшок був невідомим.
В дослідженні PRECISE-IVUS було рандомізовано 246 пацієнтів з Японії у віці від 30 до 85 років. Всім пацієнтам було проведено ПКВ під контролем внутрішньосудинного ультразвукового дослідження з метою терапії ГКС чи стабільної стенокардії. У всіх пацієнтів рівні холестерину #ЛПНЩ були вищі за 100 мг/дл. Пацієнти групи подвійної терапії отримували 10 мг/добу. Окрім цього, пацієнтам обох груп призначався аторвастатин з титрацією дози до досягнення рівня #холестерин’у ЛПНЩ менше 70 мг/дл.
В групі монотерапії 102 пацієнтам, а в групі подвійної терапії 100 пацієнтам була проведена оцінка коронарної бляшки на початку дослідження, через 9 і 12 місяців. Середній вік пацієнтів склав 66 років, 78% були чоловічої статі; 30% пацієнтів страждали на цукровий діабет.
Середній вихідний рівень холестерину ЛПНЩ склав 109 мг/дл в обох групах. Наприкінці дослідження відповідний показник склав 73.3 мг/дл в групі монотерапії і 63.2 мг/дл в групі подвійної терапії (P<0.001).
Абсолютне зменшення процентного об’єму атерому визначеного сегменту коронарної артерії впродовж періоду спостереження у порівнянні з вихідним (первинна точка ефективності) склало -1.4% (95% ДІ -3.4% - -0.1%) в групі подвійної терапії і -0.3% (95% ДІ -1.9%-0.9%) в групі монотерапії (Р=0.001).
У достовірно більшої кількості пацієнтів групи подвійної терапії, у порівнянні з групою монотерапії, спостерігався регрес коронарної атеросклеротичної бляшки (78% і 58%, відповідно; Р=0.004). Провіль безпечності був прийнятним в обох групах.
#атеросклероз, #atorvastatin, #ezetimibe, #LDL, #cholesterol, #atherosclerosis
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org